БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВ... смотреть
ЛУПИ́ТИ, луплю́, лу́пиш; мн. лу́плять; недок., кого, що, розм.1. Обчищати від шкаралупи, шкурки, лузги тощо.– Гай, Якове, лупи кукурудзки, де вже кільк... смотреть
здира́ти (зніма́ти, здійма́ти, лупи́ти і т. ін.) / зідра́ти (зня́ти, здійня́ти, злупи́ти і т. ін.) шку́ру (по три шку́ри, сім шкур і т. ін.) з кого і без додатка. 1. Оббирати кого-небудь; визискувати, експлуатувати. Вони (поміщики) здирали по три шкури з українського селянина (І. Цюпа); — Вони (багачі) на людей капкани ставлять, як на вовка. Спіймавсь,— здеруть із тебе шкуру, оббілують дочиста, а те, що їм непотрібне, викинуть в гній (М. Коцюбинський); — Прийдуть до нього (багатія) селяни зерна позичать, меду на кутю дасть, а прийдеться до віддачі — десяту шкуру здере (Григорій Тютюнник); Все думав: “Та й жартівливий же який наш пан, пошли йому, Боже, здоров’я — жартуючи й шкуру здійме!” (Панас Мирний); // Брати високу плату за щось. Князь був на торговищі, скаржились-бо йому новгородці, що купці захожі луплять по три шкури за все (П. Загребельний); — Яка ваша ціна? — Шкури не здеру. Християнин же я. Ду лупи́ти / полупи́ти зу́би. 1. грубо. Сміятися, реготати. — Нічого зуби лупить. Я, може, смерть перед собою бачив (Григорій Тютюнник). 2. з ким і без додатка, жарт. Проводити час у веселих розмовах з ким-небудь; розмовляти. Не швидко прибіг лакей на генеральшин крик. Не де ж він був, як не лупив зуби з Уляною (Панас Мирний); Можна й біля ґанку зуби полупити (Ю. Збанацький). лупи́ти (свої́) о́чі, фам. 1. на (рідше в) кого—що і без додатка. Пильно дивитися на кого-, що-небудь, вдивлятися в кого-, що-небудь, розглядати когось, щось. Луплю очі на книжку: ..що воно за книжка! (С. Васильченко); І лупить Чіпка свої очі в темну темноту (Панас Мирний). лупи́ти ба́лухи, вульг. Вона (Варя) аж цвіте, коли на неї хтось з чоловіків балухи лупить (Я. Гримайло). 2. Марно витрачати час; байдикувати. лупи́ти баньки́, вульг. — А ви чого баньки тут лупите? — визвірився на стетерілих хлопців Дришпак (І. Головченко і О. Мусієнко).... смотреть
луплю, лупиш; мн., луплять; недок., перех., розм. 1) Обчищати від шкаралупи, шкурки, лузги тощо. || Здирати (шкуру, шкурку, лузгу тощо). 2) Висиджуват... смотреть
луплю, лупиш; мн. , луплять; недок. , перех. , розм. 1》 Обчищати від шкаралупи, шкурки, лузги тощо.|| Здирати (шкуру, шкурку, лузгу тощо).2》 Висиджу... смотреть
лупи́ти 1. здирати (ст)♦ бу́деш на Ги́цлівській горі́ лупи́ти з псів шкі́ру ірон. про перспективи, які очікують ледачу дитину (Франко) (ст) 2. лупцювати (м, ср, ст): В дитинстві тато лупив мене за найменшу провину (Авторка)|| = валити ◊ лупи́ти як козу́-дерезу́ → "коза-дереза" 3. карт. грати (у карти)(ср, ст): Вони так лупили в карти, шо зовсім забули про Міська, який чекав їх на вінклю Вірменської уже з квадранс години (Авторка)... смотреть
1) to peel, to bark; (здирати) to skin2) перен., розм. (гроші з когось) to extortлупити з покупців — вульг. to rook (to rush, to overcharge) the custom... смотреть
1. (ціну) дерти, видерти, здирати, здерти, зідрати, заправляти, заправити, позаправляти, загеровувати, загерувати, (бити) див. колошматити2. це шкіру, ... смотреть
【未】1) 剥去(皮﹑ 売等)2) 转 昵 要价太贵3) 口 痛打
(шкуру) здирати, облуплювати, білувати; (кукурудзу) лущити, лузати;' (ціну) дерти, правити; Ф. ЛУПЦЮВАТИ; (- дощ) періщити, ліпити, (у вікно) тарабанити; (щось смачне) їсти, уминати; (очі) вилуплювати.... смотреть
лупи́ти[лупитие]-пл'у, -пиеш, -пл'а'т; нак. -пи, -п'іт'
1) (очищать; обдирать) лупить 2) (брать непомерно дорого) разг. лупить, драть 3) (избивать) разг. лупить, лупцевать; тузить 4) (есть) вульг. лопать, уписывать, уплетать... смотреть
Що ступить, то лупить.Про лихваря, який оббирає людей.
див. бити; їсти
1) уда́рить, хвати́ть с разма́ху 2) сболтну́ть, ля́пнуть
{лупи́тие} -плу́, -пиеш, -плат; нак. -пи́, -пі́т.
лупи́ти дієслово недоконаного виду
сміятися